РОЗДІЛ І
СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ЯК ЖАНРУ
Соціальна журналістика у сучасному світі є невід’ємною частиною публічного простору. Від соціальної журналістики очікують уваги до людини, відображення злободенних аспектів його повсякденного життя, розвиток громадянських якостей особистості, відстоювання прав людини. Її ще називають журналістикою співучасті, причетності, завдання якої допомагати реальним людям. Журналісти, які працюють у сфері соціальної журналістики, не тільки констатують факти і події, а дають повноцінний аналіз і пропонують шляхи вирішення соціальної проблеми. Предмет соціальної журналістики визначається протіканням таких процесів, що впливають на формування структури суспільства і принципів його саморегуляції, як соціалізація, інституціалізація, стратифікація, мобільність, соціальний контроль.
1.1Поняття, особливості та джерела соціальної журналістики
Поняття «соціальна журналістика» викликає серед дослідників неоднозначне тлумачення , що пов’язано з багатозначністю самих понять «соціальне» і «журналістика», і традицією використання цих визначень у вітчизняній журналістиці. Дослідниця М. Гессен зазначає «соціальна журналістика – це напрямок у журналістиці, що займається висвітленням соціальних проблем і питань суспільства – проблем, пов’язаних з протиріччями всередині суспільства; це питання охорони здоров’я, освіти, забезпечення роботою, проблеми антиглобалізму»[4,с.123]. На її думку соціальну журналістику можна визначити як систему жанрів, методів і стилістичних прийомів, пов’язаних із висвітленням тем, що стосуються життя людини в суспільстві (соціумі), здійснення її прав і обов’язків.
Одна з провідних дослідників Т. Фролова визначаючи предмет і межі соціальної журналістики, стверджує, що повноцінна соціальна журналістика включає різні аспекти професійної журналістської діяльності, зокрема відображення у пресі проблем соціальної сфери в її зв’язках з іншими сферами суспільного життя; аналіз будь-якої інформації з позицій інтересів людської особистості, що не суперечать розвитку всього суспільства; ініціювання соціальних проектів та акцій, безпосередньо спрямованих на вирішення гострих проблемних ситуацій[31, с.35].
На думку дослідниці, предметний потенціал соціальної журналістики величезний. «Це невичерпна проблематика окремої людської особистості; це різні рівні сприйняття і узагальнення. Факти і ситуації, долі і характери, явища, події, процеси – словом, актуальна, оперативна і конкретна інформація про стан суспільства та окремих його груп, яка підтримує баланс інтересів, про соціальну динаміку і характер її протікання, що дозволяє своєчасно запобігти кризовий розвиток[31,с.26 ].
Соціальна журналістика, як особливий напрям почав формуватися та вивчатися дослідниками ЗМІ з 1980-х років. Раніше працівники соціальних відділів у редакціях різних видань десятиліттями висвітлювали теми соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я, екології, побутові проблеми, тобто сферу життя, яка забезпечується соціальними статтями бюджету. Цікавість до визначення специфіки соціальної журналістики виникла тільки тоді, коли була осмислена роль ЗМІ в побудові громадського суспільства.
ЗМІ відіграють велику роль у соціалізації людини на різних етапах її розвитку, оскільки є трансляторами соціальних ролей і норм поведінки в суспільстві, моральних орієнтирів і принципів оцінки поведінки членів суспільства.
Поняттю «соціальна журналістика» з кожним днем приділяється все менше уваги і соціальні проблеми не вирішуються. На думку української дослідниці М. Конюкової «саме життя покликало засоби масової інформації стати на захист інтересів кожної людини. Ефективність матеріалів відбувається через життєві ситуації, тобто коли ідея співпадає з інтересами аудиторії. Такі матеріали можна відносити до соціальної журналістики, бо в основі них лежить ситуація, протиріччя, сюжет, роздуми, коли журналіст не дає готові висновки, а веде пошук істини, розкриває свою логіку. Знаючи смаки, настрої читачів, досвідчений журналіст звертатиметься до них, зіставлятиме й протиставлятиме різні позиції, дискутуватиме з приводу окремої проблеми »[9, с.78 ].
Соціальна журналістика здатна формувати суспільний потенціал, який може бути як негативним так і позитивним. Головним аспектом цього формування є вагомість джерел соціальної тематики. Можна сказати, що соціальна журналістика, виявила себе не тільки окремим тематичним спрямуванням журналістикознавства, а й професійною ідеологією, яка з’явилась на перетині об’єднання соціології, зокрема соціальної роботи та журналістики.
Після того, як соціальна журналістика сформувалася завдяки практичним досягненням багатьох журналістів, вона почала настоювати на тому, що журналісти повинні брати участь у вирішенні проблем, висвітлювати не тільки негативні сторони, а й подавати позитивне бачення проблеми. Як зауважує Є. Прохоров «соціальна журналістика повинна забезпечувати кожному члену суспільства гарантію захисту його інтересів. Про неї варто говорити, як про журналістику, яка організує духовну співпрацю, має на меті накопичення соціального капіталу, забезпечує самовизначення суспільної думки, сприяє створенню суспільного настрою, в більшості виділяє поведінку членів суспільства» [22, c.306].
Такий вид журналістики потребує від журналіста знаходитись в середині певного людського суспільства, подавати себе і розглядати, як зацікавленого учасника спільного з аудиторією пошуків різних складних життєвих соціальних проблем.
Необхідно також зазначити, що соціальна журналістика може мати декілька назв, але суть її буде однаковою. Журналістика, яка бере участь в соціальному житті кожної людини, може визначатись такими термінами, як «громадська», «журналістика співучасті» або «соціальна». Багато науковців говорять про те, що людина як центральний персонаж соціальної сфери, допомагає соціалізувати журналістські матеріали, не звертаючи уваги на джерела соціальної журналістики.
Дослідник В. Афанасьєв «ефект присутності в матеріалі, визначає ракурс соціальної проблематики, її походження, інтерес до людини, її життя та безпеки, служить правам, потребам соціуму»[1,c.300]. Погоджуємося, що журналістський матеріал, який ми відносимо до соціальної тематики, не може в собі містити тільки проблему, бо її наявність, говорить про обов’язкову причетність людини до події.
С. Корконосенко зазначає що, для самого існування соціальної проблеми, необхідна наявність публічних просторів, в яких люди могли б побачити проблему, визначити причини появи її та знайти способи вирішення або варіанти виходу із ситуації [10, c. 148]. Розуміємо, що ЗМІ відіграють головну роль, починаючи з висвітлення проблеми, прийняття рішень, які в більшості залежать від соціальних факторів.
Триває наукова дискусія щодо сутності поняття «соціальна журналістика», її феномену, ролі та структури, оскільки, радянським вченим так і не вдалось з’ясувати ці питання.
Сучасний дослідник І. Дзялошинский наголошує « соціальна журналістика може зробити для суспільства дуже багато – широкий розголос подій завжди має користь» [ 5,с.45 ].
Соціальна журналістика, як і інші тематичні пласти журналістики, має певні особливості, за якими її можна ідентифікувати та відносити матеріали журналістів саме до соціальної проблематики. Її особливості можуть бути представлені в повному обсязі або тільки декілька характерних ознак соціальної журналістики.
Дослідниця Т. Фролова зазначає, що « соціальна журналістика включає в себе соціальні комунікації, які є предметом у вигляді виваженого, особливого впливу на соціальне середовище, що являє собою неоднорідний та багатий життєвий простір людини, групи людей. Головною метою соціальних комунікації є вирішення багатофакторних соціальних проблем у цілому та зокрема. З одного боку соціальні комунікації відображають реальне людське життя ( критерії часу,місця, балансу відповідних інтересів, тощо), за орієнтир мають виважене співвідношення між правами та обов’язками, ціннісні орієнтири суб’єктів соціального прагматичного дискурсу»[ 31,с.27 ].
Погоджуємося, що головна особливість соціальної журналістики, в тому, що вона містить соціальні комунікації, вирішує соціальні проблеми та повністю відображає людське життя в усіх сферах його життєдіяльності.
На думку дослідниці Л. Федотової, соціальна журналістика має чітко притаманний їй вид комунікації. «Соціальні комунікації є цікавими, якісними, активними, коли вони у соціальні сфері порушують питання, які турбують людей, спільноту або громаду. Провідними завданнями соціальної журналістики є її особливості, а саме: подолання п’яти «С» ( сенсація, скандал, смерть, страх, секс), які переважають у засобах масової інформації, та зміна їх на три «Д» ( добро, допомога, довіра). Поява соціально значимої журналістики є нішею медіакомунікацій у системі соціальних комунікацій, яка слугує для подолання логічних конфліктів»[29,c.289].
Важко окреслити чіткі особливості соціальної журналістики, оскільки, підходити до цього питання можна з різних сторін. Сучасний дослідник соціальної комунікації Р. Іванян соціальної комунікації, спробував навести декілька головних рис, а саме: « соціальна журналістика має такі особливості, які мають і засоби масової інформації, які висвітлюють соціальну тематику, зокрема, вона повинна бути результатом свідомої діяльності, сприяти розвитку критичного мислення у суспільства, робити аналіз механізмів впливуна свідомість людства»[ 6,с.187].
Чимало особливостей можна назвати, виходячи із мети та завдань соціальної журналістики. Думки дослідників, які вивчають соціальну тематику в ЗМІ різні. Наприклад, М. Бережна « до предмету соціальної журналістики відносить стан суспільства або окремих груп (вікових, національних, професійних) взаємодію різних спільнот людей, зміни в цих взаємодіях, а також окрему людську особистість і її проблеми»[2,с.35]. Як бачимо, розуміння «соціального» досить широке: воно не зводиться виключно до проблем соціально незахищених верств суспільства, але при цьому і не розширюється до нескінченності, обмежуючись відносинами.
Іншою є думка С. Рейтер, яка наголошує, що « соціальна журналістика містить в собі досить багато компонентів, які її формують. Предметом такої широкої галузі, як громадська журналістика є людина з її світоглядом, принципами та законами, за якими вона існує в світі, її соціальна діяльність протягом життя, яка є формуючою в соціальній тематиці»[ 23,с.194].
Вважаємо більш вдалим формування предмету соціальної журналістики дослідниці С. Рейтер, бо без ефекту присутності автора в матеріалі не може бути сформована проблема, а без аналізу та висвітлення проблем людини ми не можемо говорити про будь-яку іншу сферу життя суспільства, бо присутність людського фактору обов’язкова.
У формулюванні завдань соціальної журналістики думки та погляди дослідників також не збігаються. Окремі науковці наголошують на тому, що соціальна журналістика, оперативно відстежуючи і пред’являє суспільству реакцію на зміни, допомагає їх більш плавного, розвитку та своєчасної корекції. Інші говорять про те, як соціальна журналістика повинна впливати та виконувати низку завдань для служіння суспільству.[ 7, с. 87] .
За словами К. Шендеровскього соціальна журналістика повинна виконувати такі завдання, як:
— підтримка стабільності і стійкості соціальних відносин;
— надання повної інформації про стан соціальної сфери;
— відкриття нових теми і проблем для обговорення;
— відстеження змін, їх оцінка, не допускати замовчування або неуваги до важких ситуацій;
— пояснення суті змін[33, c.150 ].
Отже, соціальна журналістика несе відповідальну місію та пропонує світові нове для соціальної сфери та контролює зміни та соціальні відносини, що відбуваються в суспільстві. Вважаємо ці завдання соціальної журналістики правильно визначеними, тому що повністю відповідають та підходять до сьогоднішньої ситуації в суспільстві,нового часу та тих змін, які відбуваються в журналістиці.
Серед інших завдань соціальної журналістики Л. Реснянска вказує такі:
— засвоювати нові життєві реалії, допомагати жити в мінливому світі і орієнтуватися в ньому;
— стимулювати творчу життєву активність, і, особливо, індивідуальну ініціативу;
— допомагати людині в конкретній ситуації, розповідати про прецедент вирішення проблемної ситуації і прагнути до вироблення алгоритму вирішення тієї чи іншої проблеми ;
— піддавати громадській експертизі всі законопроекти і рішення, реально брати участь у формуванні та здійсненні соціальної політики, стежити за функціонуванням соціальних інститутів і активно впливати на їх модернізацію;
— упорядковувати суспільні відносини, підтримувати рівновагу інтересів, представляючи і обгрунтовуючи позиції різних соціальних груп;
— знімати соціальну напруженість і запобігати потрясіння;
— прагнути до розмови на рівних між різними групами;
— створювати можливість для вираження нових поглядів і оцінок у рамках типових проблемних ситуацій, виробляти спільну позицію з назрілих питань;
— давати моральну оцінку подіям, вчинкам, висловлюваням, морально підтримувати людей і допомагати долати почуття самотності та безвихідності, розповідати про досвід інших людей, завжди ставити ідеї гуманізму і добра вище ситуативних інтересів окремих груп [24, с.23].
Це – лише загальний контур цільових особливостей, що стоять перед соціальною журналістикою. Кожний ЗМІ самостійно визначає баланс зазначених завдань, формулює додатково інші. Це дуже важлива і актуальна практична проблема. На нашу думку, найголовніше завдання соціальної журналістики – лікувати, слухати, допомагати, вирішувати, направляти та нести добро і гуманізм у свідомість людей.
ЗМІ відіграють велику роль у соціалізації людини на різних етапах його розвитку, а також виступають транслятором соціальних ролей і норм поведінки в суспільстві, моральних орієнтирів і принципів оцінки поведінки членів суспільства.
Дослідниця Н. Богомолова, яка вивчає сутність соціальної журналістики, зазначає: «Соціальна журналістика набуває свого окремого розвитку та не є однорідною практикою. Вона проявила себе не стільки як тематичне спрямування, оскільки, як особлива професійна ідеологія, що сформувалась на стику журналістики та соціальної роботи»[ 3, с.249 ].
Не погоджуємося повністю з думкою дослідниці, бо, на нашу думку, соціальна журналістика проявила найкраще себе, як тематичне спрямування, а не як професійна ідеологія, вважаємо, що тематичний пласт соціальної тематики дав поштовх для появи нової професії журналіст, яка включає у себе поєднання вмінь журналістики та особливості соціальної роботи.
На думку дослідника С. Корконосенка: «цей предмет настільки великий і неконкретний, що при деякому зусиллі під категорію соціальної журналістики можна підвести практично все, окрім рейтингів політиків»[ 10, с.148].
Сьогодні в журналістиці можемо спостерігати певний зв’язок соціальних тем із політикою. Політичну журналістику вже складно відокремити від соціальної. У соціальну журналістику можуть входити певні аспекти інших пластів журналістикознавства, проте, вона залишається соціальною, бо в основі такого матеріалу знаходиться проблема. Соціальна журналістика — це все, що хвилює соціум. Це проблеми, які актуальні на даний момент та які потребують швидкого вирішення, вони не залишаються осторонь.
1.2 Тематичний та жанровий аспекти соціальної журналістики
Для того, щоб соціальна журналістика була дієвою та займала головну позицію серед інших тематичних ніш, вона повинна враховувати такі аспекти, як жанр матеріалу та тематика яка висвітлюється. Соціальна сфера, як сфера захисту суспільства, визначає соціальну проблематику в якості особливого та специфічного сегмента журналістики. Сьогодні увага держави до соціальної сфери пояснює постійну присутність в публічному діалозі. Російська дослідниця Т. Назарова зауважує, що « характер соціальної сфери в якому людина в центрі матеріалів соціальної журналістики є визначним соціальної проблематики – інтерес до людини, її життя – безпеки, здоров’ю, правам, потребам» [ 19, с.146].
Тематика матеріалу, який ми відносимо до соціальної журналістики може бути різною вона є досить широкою та розповсюдженою,бо кожна соціальна подія чи проблема пов’язана з людським фактором та життям суспільства. Теми, які висвітлюються можна поділити на окремі групи та визначити головну проблема є в певній тематичній групі.
Англійський дослідник Ч. Кулі запропонував поділити тематику соціальної журналістики на невеликі групи: «соціальна журналістика на стільки різноманітна та містить в собі усі головні аспекти людства, для того щоб розуміти проблеми соціуму, відмежовувати їх від інших проблем, наприклад політики чи економіки, потрібно виділити головні теми, які сьогодні функціонують в соціальній журналістиці та на шпальтах видань усього світу [12, с.379] Дослідник виділяє декілька основних тематичних груп, наприклад проблеми сім’ї, проблема зайнятості у підлітків та молоді, проблема людей похилого віку, проблеми присвячені охороні здоров’я, проблеми присвячені ЖКХ.
Перша група тем, проблема сім’ї, висвітлює взаємовідносини в родині, стосунки дітей та батьків, проблеми матеріального стану сімей та основні проблеми тієї чи іншої родини, проблеми шлюбу та особистих стосунків.
Д. Мід стверджує « немає таємниці, що в нашому сучасному суспільстві поняття про сімейні цінності не актуальні. Тому що в той час, коли для когось сім’я є визначенням найвищою мірою відносин, хтось використовує це поняття як прикриття власних корисливих цілей. Сьогодні створюють сім’ю, заради грошей, прописки. Проблему необхідно висвітлювати на сторінках видань, вона повинна бути одна з головною серед соціальної проблематики. Нажаль, проблем що стосується таких подій досить багато і не потрібно їх ігнорувати»
[ 16, с.84 ]. Погоджуємося з тим, що людина на початку свого самостійного життя вступає в шлюб, створює свою сім’ю, а до цього вона мала відносини зі своєю родиною але усе це несе за собою низку соціальних проблем, які потрібно вирішувати.
Друга група це тематика присвячена зайнятості підлітків та молоді, головними аспектами такої проблематики є розповідь та аналіз, ретельне вивчення та дослідження, чим займається молодь та підлітки, чим не займаються, які проблеми та перепони на шляху існують, яка роль держави та родини в цьому.
В. Різун зауважує, що «соціум формується з того покоління, яке ми виховуємо та навчаємо, якщо ми хочемо в майбутньому жити добре, не мати проблем та не скаржитись на своє становище як духовне так і матеріальне, якщо ми прагнемо жити в мирній країні, то кожен батько та кожна мати повинна як слід приділяти час для виховання дитини, допомагати отримати гарну освіту, розкривати в кожній людині творчі здібності, тільки тоді ми отримаємо те, що хочемо мати і соціальна журналістика не отримує матеріали, які присвячені зайнятості молоді та розбещеності підлітків»[ 25 ].
Третя група це проблематика, що стосується людей похилого віку, проблема видачі пенсії, проблема хвороб та самотності людей похилого віку, такий аспект один з головних – це ставлення до людей похилого віку та їх перешкоди для існування у світі.
Дослідник В. Мойсеєв наголошує , що «проблеми літніх людей завжди гостро стояла в нашій країні. Не всі люди пенсійного віку можуть зайняти себе, організувати своє дозвілля. Завдяки журналістиці, зокрема ЗМІ, допомагають бути проінформованими в усіх сферах життя, грають важливу роль у вирішені проблем та дають відповіді на питання, які їх турбують»[ 17,с. 470 ].
До четвертої групи відносимо проблеми присвячені охороні здоров’я: стан медицини, підробка ліків, низький рівень надання медичних послуг. Матеріали здебільшого висвітлюють усі аспекти діяльність лікарів та надання медичних послуг, роль держави в цьому, економічні питання, наприклад, дорогі ціни на ліки та проблеми не виліковування багатьох хвороб та наслідків для суспільства.
Як наголошує дослідник Д. Пітерс «Фінансування медицини, доступність і якість медичного обслуговування, проблеми функціонування ОМС, проблеми платної медицини, — всі ці питання знаходять відображення у ЗМІ. Це досить дієво, бо саме таку тему, можна детально вивчити, ознайомитись, бути обізнаним та не потрапити до капканів, які медицина держави нам готує» [20, с.206]. Завдяки висвітленню саме таких проблем, ЗМІ допомагають суспільству зберігти найголовніше – це їх здоров’я, не допустити людину до шахраїв та допомогти у вирішенні питань, які стосується лікування, ліків, обрання медичного закладу .
П’ятою групою є проблематика виділено ЖКХ. Висвітлюються проблеми комунальних послуг, обслуговування будинків, якість доріг та дворів, наявність дитячих майданчиків та взаємовідносини з сусідами. Головною метою такої тематики є посприяти проблемі, заявити про неї , знайти шляхи вирішення та уникнути конфліктів.
Наприклад, І. Фомічова, стверджує « всі проблеми суспільства, які стосуються їх помешкання та платежів за комунальні послуги, квартплату та обслуговуючи послуги звичайно, не залишаються без уваги держави та ЗМІ. Але, намагаючись вирішити проблему в цілому, за її бортом залишаються окремі люди з їхніми долями. Можливо, ми хоч трохи наблизимося до вирішення цих проблем, коли чітко усвідомимо, що соціальна проблема — це не поняття, а це людське обличчя, що стоїть за ним»[ 30,с.129 ].
Отже, соціальна журналістика має широкий спектр висвітлених питань, піднімаючих проблем, вплив на життя окремої людини та суспільства у цілому. Тематичні групи можна збільшувати, бо проблем на сьогодні в соціуму досить багато, безперервний потік питань, які торкаються кожної сфери життя, збагачує засоби масової інформації матеріалами та робить великий внесок до тематичної ланки соціальної проблематики.
Г. Лазутіна зазначає, що «соціальні проблеми в першу чергу є певним середовищем, що надає можливість для активних дій пересічних мешканців щодо вирішення проблем. Соціальна журналістика не просто відображає дійсність, дає можливість обмінятися думками, але й особливим чином бере участь у врегулюванні відносин між людьми, соціальними групи»[13, с.149 ].
Соціальна проблематика повинна бути дієвою, чітко висвітлена, правильно сформульована. Використовувати усі можливі техніки для того, щоб правильно донести читачеві проблему та вплинути на свідомість. Однією з головних технік, які допомагають зробити матеріали якісними та доречними є жанр з допомогою якого, соціальна тематика впливає на думку та ставлення суспільства до певної проблеми.
На думку дослідника А. Соколова « жорстка структура основних розділів газети, сучасний дизайн, нові правила оформлення текстової інформації сприяють впливу на свідомість соціуму. Пріоритетною вважають політичну та економічну проблематику, до якої примикають культура, спорт, споживчий ринок. Соціальна проблематика присутня, але статусу, рівного політиці та економіці, їй поки не надано»[26, с.240 ].
Для того, що соціальна журналістика мала важливий статус не тільки в житті людей, а й у видані, необхідно влучно поєднувати тему матеріалу з жанром в якому пише автор.
Своєрідна спрямованість, проблемно-тематичний зріз соціальної журналістики зумовлюють вибір окремих жанрів. Оцінка жанрової палітри соціальної журналістики представляється важливим і актуальним завданням. Характеризуючи жанри соціальної журналістики ми будемо спиратись на роботу дослідника О.Чернеги, який дав повну оцінку жанрам соціальної журналістики. Науковець зазначає, що «інформаційна журналістика представлена наступними жанрами: замітка, інтерв’ю, репортаж, звіт. Вони представлені найбільше в соціальній тематиці, необхідно аналізувати, як інформаційні жанри реалізуються в соціальній журналістиці»[32,с.139 ].
Замітка – це основний оперативний жанр, яка називає факт, подію, явище. Замітка відповідає фактологічний принципом відображення: переконує факт, його подробиці, логічна чи емоційна оцінка події журналіста – не мають бути[ 26, с. 209]. Використавши жанр замітки, журналіст має змогу чітко, оперативно, лаконічно сповістити суспільство про події соціального характеру, є шанс, що саме коротке невелике повідомлення прочитає більше людей, аніж аналітичну статтю.
Наступний жанр – це інтерв’ю, якому притаманна питально-відповідна форма публікації. Це один з найпопулярніших жанрів сучасної журналістики. Інтерв’ю служить одним з трьох методів журналісткою діяльності, поряд зі спостереженням, вивченням документів. Інтерв’ю здається читачеві особливо переконливим, достовірним, так як передається не інтерпретовані думки, вербальні особливості, манеру героя. Головним інструментом журналіста є питання. Висвітлюючи проблему не можна обійтись без питань[32, с. 210].
Журналіст може спілкуватись з експертом який допоможе йому розібратись в соціальні проблемі, він обов’язково буде використовувати різні види питання, щоб соціальна тематика була розкрита в усіх аспектах. На думку О. Чернеги « в силу тяжіння соціальних журналістів до інтерпретації, тлумачення, інтерв’ю як самостійний жанр, ними використовується невиправдано рідко, частіше — як фрагмента монологічного тексту»[ 32, с.211].
Третій жанр – це репортаж, який претендує на чуттєве відображення події. Відображення можливо за рахунок емоційного відгуку автора, який відчуває себе у фокусі події і вміє в лаконічних, але яскравих деталях передати атмосферу події. Репортаж – ефектний і ефективний, в тому числі для журналістських розслідувань притягальний для читача жанр, потрібно влучно, цікаво та особливо розповісти про соціальну проблему, яка залучили вас навіть до журналістського розслідування[ 32,с.212].З цієї причини репортаж рідко зустрічається як у соціальній журналістиці, так і в загальному масиві журналістських текстів.
Ще менше використовують, такий жанр, як звіт, але він є один з необхідніших для соціальної журналістики. Звіт – це інформаційний жанр, що дозволяє докладно, детально передати хід, суть статичного або розтягнутого за часом, місцем дії, події [ 32, с. 213]. Звіт діловитий, добросовісний, розповідає про важливе, значиме. Жоден вид журналістики, включаючи соціальну журналістику, не може обійтися без цього жанру.
Друга група жанрів, які виділяє дослідник, які використовує соціальна журналістика – це аналітичні жанри, а саме: кореспонденція, коментар, стаття, огляд, рецензія, розслідування.
Першим жанр рецензія – це жанр літературно-художньої критики. Своєрідну природу жанру зумовлюють особливі завдання — орієнтація просвітництво читачів, предмет інтересу — дійсність, пропущена через творче свідомість [ 32, с.213]. Сьогодні рецензія не використовується в соціальній журналістиці, проте, в силу інтересу людей з обмеженими можливостями до мистецтва, творчості на нашу думку є досить потенційний.
Коментар – найактуальніший аналітичний жанр сучасної якісної журналістики. Коментар оперативно, яскраво, реагує, як на реальні події, так і на думки, навіть репліки VlP -персон. Коментарі описує передісторі , причини події, виявляє інтереси дійових осіб, вписує подію в життєвий контекст, оцінює її значимість, показує та оцінює. У кінцевому рахунку , хороший коментар повинен показати, як поводитися читачам по відношенню до цієї події з позицій соціальних, загальнолюдських цінностей[32,c. 214].
На думку дослідниці О. Михайлової « в силу того, що газетні публікації з об’єктивних причин не можуть оперативно відгукуватися на інформаційні приводи , а також складності жанру , який використовує логіку та раціональний аналіз» [ 15, c. 214]. Сьогодні для авторів коментар поки недостатньо активний в соціальній журналістиці, частіше зустрічається в якості фрагмента усередині інших жанрових форм.
Наступний жанр – це кореспонденція – оригінальний аналітичний жанр з активним організаційним потенціалом. Кореспонденція коректує, змінює дійсність. Журналіст пояснює, зіставляє позиції всіх, залучених, в гостру соціальну ситуацію. С.Муравйова наголошує, що «кореспонденція не може не бути одним з найбільш активних жанрів соціальної журналістки, в її силу особливої гуманітарної мотивації і специфічних завдань: не тільки опис конкретних й зміна соціальної дійсності» [ 18,с.215].
Жанр статті найоб’ємніший і концептуальний жанр аналітичної журналістики. В основі статті лежить система поглядів автора з приводу певної, суспільно значущої проблеми. Автор доводить правильність своєї позиції, залучаючи відповідні фактичні, теоретичні аргументи. Мета статті переконання читача, формування громадської позиції. Стаття — складний, доступний лише журналісту, котрий володіє науково-теоретичним, світоглядним досвідом, жанр [32, с. 215].
Жанр огляду який необхідний в тижневиках, журналах, представляю собою масштабний аналітичний жанр. Огляд створюється за рахунок співвіднесення один з одним сигналів як реальної, так і вже відображеної у творчих продуктах дійсності. Оглядач зіставляє, вписує в контекст події, що трапилися в регіоні за певний період часу. Події докладно не описуються, текст огляду демонструє своєрідну панораму дійсності. Висновок повинен бути логічний, наочний[ 32,с .216].
Дослідник Б. Марков сверджує, що «незважаючи на пріоритетність в огляді фактичної інформації, від автора потрібне серйозне аналітичне осмислення, відбір, оцінка, що обумовлює недоступність жанру для соціальної журналістики сьогодні» [14, с.103].
Остання третя група яку виділив О. Чернега – це художні жанри соціальної журналістики : замальовка, нарис, фейлетон, есе. Замальовка – це коротка розповідь про людину ( подію ) за допомогою емоційного малюнка словом мала форма нарису. Замальовка втілює художній принцип відображення дійсності. Науковець наголошує « необхідно пам’ятати : людина проявляється в деталях зовнішності, поведінки, звуковій мові. Деталі повинні бути як яскравими, так і доречними. Замальовка — дуже « людяний », а тому органічно притаманний молодій соціальній журналістиці, жанр»[32,с. 217].
Наступний жанр нарис, яки за своєю структурою найскладніший, масштабний жанр публіцистики: масштабний, як за обсягом освоєної інформації, так і за глибиною проникнення в проблему, в суть особистості. Нарис включає себе поєднання логічного, раціонального та емоційно — образного методів відображення дійсності [32, с.218].
Не притаманний майже соціальній журналістиці жанр фейлетону, який є досить оригінальним жанр художньої публіцистики, що дозволяє іронічно показати комічну сутність окремих ситуацій, явищ дійсності. У фейлетоні автор має право на коректний домисел, на асоціативну розробку ідеї та теми
[ 32, с. 219]. Жанр привабливий для читача, однак, в соціальній журналістиці не популярний, можливо, що « людство розлучається зі своїм минулим, сміючись», що зло стає не страшним.
Останній жанр есе, в ньому автор вільно, винахідливо, витончено викладає власні рефлексії, погляди, сумнів, розмірковує з приводу актуальної, вузької теми. Основні принципи есе: самостійність щирість, переконливість, емоційність, образність[32,с.220]. Есеїст, разом з читачем, знаходиться на шляху пошуку істини. Есе — духовний досвід, суб’єктивне трактування теми, самовираження. У соціальній журналістиці, як і в журналістиці у цілому, есе проявляється в підвидах: «міркування з приводу», «колонка» ( в якості новини — емоційно виражене думка автора) .
Отже, на сучасному етапі свого розвитку соціальна журналістика демонструє не тільки цікаві проблемно-тематичні аспекти, але досить вільне володіння виразними засобами жанрової палітри сучасної журналістики, що дозволяє зробити висновок про впевнене становлення соціальної журналістики як окремого напрямку в журналістському просторі.
РОЗДІЛ ІI
СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА:ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ НА ШПАЛЬТАХ ВИДАНЬ ЗАПОРІЗЬКОГО РІГІОНУ
Протягом навчання та проходження практик на факультеті журналістики Запорізького національного університету у регіональних засобах масової інформації було опубліковано 31 матеріал мого авторства, 17 з яких із соціальної проблематики.
Під час співпраці з виданнями запорізького регіону було виявлено, що матеріли за своєю тематикою різняться, представлені були політичні, економічні, спортивні, культурні, зарубіжні, медичні теми, соціальна тематика також була представлена та є однією з головних, яка висвітлюється на шпальтах видань. Велика кількість проблемних питань підіймає соціальна проблематика, звертаючи увагу як на основні, глобальні теми так і на менш важливі, але досить важливі для суспільства.
Найактивніше співпраця відбувалась з запорізьким незалежним студентським порталом «Пороги». «Пороги» – це інформаційний молодіжний портал, що був створений 2009 року за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США на базі факультету журналістики Запорізького національного університету та тісно співпрацює з державними органами, громадськими організаціями, студентськими об’єднаннями.
Упродовж співпраці з «Порогами» досліджували специфіку діяльності цього засобу масової інформації, знайомились зі структурою, формами роботи редакції, брали участь в організаційно-масових заходах редакції, вивчили методику складання матеріалів інформаційних, аналітичних і художньо-публіцистичних жанрів, допомагала та створювала особисто цілий ряд публікацій для сайту. Як результат, на порталі було опубліковано 9 власних матеріалів різних жанрів журналістики та деякі з них із соціальної тематики, серед яких переважають:
-опитування: « Рождество по-запорожски: кутя, постные блюда и вся семья за праздничным столом», «Опрос: Запорожцы хотят на пляже больше мусорных баков и тентов»;
— інформаційна замітка: «Музей прикладной керамики: история Александровска в керамических предметах»;
— аналітична стаття: «Памятник легендарной летчице Полине Осипенко во дворе жилого дома установил резчик по дереву», «Молодь та інтернет: залежність від ігор та спроба влаштувати особисте життя»;
— репортаж: «Духовенство та представники запорізької влади закликали виховувати молодь по-козацьки», «Запоріжці провели свято настільних ігор», «Відбулася презентація книги Владислава Гриневича «Неприборкане різноголосся», «Благотворители Запорожья рассказали общественности о своих социальных акциях»;
Окрім сайту «Пороги», під час проходження навчально-ознайомлювальних та навчально-виробничих практик співпрацювали зобласною газетою «Индустриальное Запорожье».
Газета «Индустриальное Запорожье» – це одне з найстаріших видань Запоріжжя. Виходить вона з 1939 року, у 70-80-ті роки ХХ століття — «Індустріалка» була центральною газетою Запоріжжя, міськкому КПРС. Газета виходить чотири рази на тиждень. Було зроблено 3 матеріали, 2 з яких було опубліковано під час співпраці:
— інформаційна замітка: «Жетелей запорожской многоэтажки терроризируют змеи»;
— репортаж: «В Запорожье зажигали Кремлёвские звёзды»;
— аналітична стаття: «Выставка картин Георгия Колосовского»;
Співпрацювали також з газетами «Запорізька Січ», де було стоврено 3 матеріали: «Танець:з вулиці – до професії», «Шанс поринути в романтику та почуття», «Pole dance» – танок із жердиною» та «Правда», матеріал на соціальну тематику «Як у Запоріжжі інтим шукали»
Під час написання матеріалів на соціальну тематику у газеті «Комсомольська правда в Україні. Запорізький випуск» під назвою «Дякую, що живу» звертались до гострої проблеми абортів серед молоді, в Україні. Головною проблемою були великі статистичні дані, як говорили, що молодь найбільше за статистикою робить аборт, не думаючи про наслідки. Матеріал закликає соціум до обдумування проблеми, аналізу причин та факторів. А найголовніше до заклику молодих дівчат перш ніж робити такий крок порадитись, подумати та поспілкуватись зі спеціалістами.
Матеріал в газеті правда «Як у Запоріжжі інтим шукали» підіймає актуальну проблему проституції серед молоди х дівчат у міста Запоріжжі, які працюють під прикриттям масажного салону. Головним було, те що журналіст звертається до методу збори інформації – одягання маски,коли він через власну участь отримує інформацію про існування масажних салонів,де працюють молоді неповнолітні навіть дівчати, які надають інтимні послуги. Соціальна тема розкрита досить широко, з наведенням усіх доказів, співпрацею з людиною та вивченням ситуації. Матеріал грає велику роль , оскільки після оприлюднення статті про факт порушення закону та існування салону, кий надає інтимні послуги за гроші, правоохоронні ограни почали займатись цією справою.
Оскільки, в засобах масової інформації регіону міста Запоріжжя досить часто, влучно та доцільно висвітлюються соціальні питання. Порівнявши спосіб подачі та написання матеріалів в газеті «Индустрильное Запорожье» та на інтрент-порталі «Пороги» можемо сказати про спільні на відмінні риси друкованого видання та інтернет видання на прикладі соціальної тематики.
Спільним є те, що за частотою публікацій, як в газеті так і в інтернет- виданні нічим не відрізняються, матеріалів на соціальну тему вистачає в обох виданнях, проблемні питання, що висвітлюються не відрізняються темами та способами збору інформації.
Відміні риси є такими: матеріли різняться за своєю жанровою формою, інтернет — видання використовує найчастіше інформаційні жанри, середнього розміру, де чітко, лаконічно викладена проблема, описані факти, причини та шляхи вирішення, а газетні видання використовують як інформаційні так аналітичні жанри великого розміру, для повної розгорнутої розповіді про проблему, з описом усіх деталей, фактів та поданням шляхів вирішення.
Це пояснюється ти, що інтернет має перевагу в оперативності, швидка подача інформація, постійне оновлення новин, на меті стоїть написати коротко, але повність проінформувати та досягти, того, щоб матеріал був повністю прочитаний до кінця, якщо будуть розгорнуті тексти,в інтерент-виданні їх не будуть читати.
Газета навпаки, поступається інтернету в оперативності, але подає розгорнуті, повні матеріали, які читаються аудиторією. Наступна відмітність у способі подачі інформації, у газетному виданні головним є текст, його правильна структура та можливість подати фотозображення,але цього не достатньо, особливо для соціальної тематики. Проте, інтернет- видання окрім, тексту має можливість подати фотозображення, інфографіку, відео сюжет, аудіо запис, гіперпосилання, тобто максимально медіалізувати матеріали, що є однією з головних переваг, яка грає роль у сприйнятті тексту із соціальної проблематики.
ВИСНОВКИ